Багато хто каже, що в Європі краще навчають, тому там більше професіоналів. Але чому? Невже там володіють якоюсь таємною інформацією? Чи люди інакші? Зовсім ні. З інакшого там тільки ставлення до навчання та інші методики викладання.
Але все ж таки дещо відрізняється. І ось перша відмінність:
Студент сам вибирає з якого семестру йому навчатися: літнього або зимового. Але все ж таки, найчастіше набір ведеться на зимовий семестр.
Зимовий семестр триває з жовтня по березень місяць. В більшості ВНЗ початок лекцій 15 жовтня. Семестрові канікули: кінець лютого – середина квітня.
Літній семестр починається з 15 квітня і триває по вересень місяця. Семестрові канікули: кінець липня – вересень.
В українських ВНЗ навчання починається з першого вересня та триває по червень.
В Німеччині період протягом якого можна пройти повний навчальний курс і складати перший іспит на присудження професійної кваліфікації, розрахований на чотири с половиною роки, тобто дев’ять семестрів
Потім ви можете здати другий підсумковий іспит на присудження ступеня майстра або магістра (Master або Magistergrad). Для отримання цього ступеня «стандартний період навчання» розрахований мінімум на один рік – максимум на чотири роки.
Але в Німеччині Студенти самі планують свій час. Оскільки деякі працюють, мандрують, беруть декретну відпустку навчання може розтягуватись більше ніж чотири роки.
Наприклад, якщо студент не встигає до назначених іспитів все вивчити та розуміє що не зможе скласти, або вже завалив іспит, він бере ще один курс для кращого засвоювання і вже впевнено, зі знаннями може складати іспит.
В університетах є навчальна програма, яку кожен студент може переглянути. Щоб краще все зрозуміти та спланувати вам допоможе Studienplan (навчальний план) та Modulhandbuch (документ з детальним описом всіх модулів, кількістю годин, іменами доцентів та іншою важливою інформацією з вашої спеціальності) Студент сам організовує свій навчальний план, вибирає предмети які він бажає вивчати, модулі які буде складати. Для зручності, багато хто розписує все в деталях для кращого планування часу та знань, які потрібно здобути. Є обов’язкові предмети за спеціальністю, які вибрав студент, модулі (Pflichtmodul) не прив’язані до семестру, але їх краще складати в тому порядку, в якому вони стоять в плані. Так ви отримуєте базові знання, необхідні для подальшого навчання.

В українських ВНЗ по різному відносяться до відвідуваності студентів. Багато студентів не ходять на них, бо їм дуже нудно і вони не хочуть витрачати час на нецікаві предмети. Як ми звикли, лекції проходять в якості монологу викладача.
В Німеччині все трохи по-іншому. Є лекції на котрі можна не ходити, а є обов’язкові. Наприклад, є таке поняття Anwesenheitspflicht, це означає, що студент обов’язково повинен бути на цій лекції. Відвідуваність обов’язкових лекцій входить в допуск до іспиту.
На лекціях, викладач веде діалог зі студентами, заохочує їх брати участь у дискусії, бути активними. Викладач повинен буди гарно підготовленим щоб мати змогу відповісти на будь-яке питання. Бо кожна людина, приходить на лекцію з метою отримати знання для подальшого використання.
Дуже багато часу віддається на самопідготовку, тому, студенти багато часу проводять у бібліотеці. Потім, ці знання знадобляться на семінарах. На семінари ходити потрібно, тут докладно розбирається матеріал, викладений на лекції, ставлять запитання, тут не просто потрібно бути присутнім, але вкрай бажано бути присутнім активно.
Відрізняється і система оцінювання. В Німеччині найвищий бал це «один» «два» це добре «три» задовільно, «чотири», «п’ять» не задовільно. Крім того, ще виставляються десяті частки, наприклад, 1,3 або 2,6. На іспитах кожна десята частка важлива для студента.
Тема Іспитів викликає багато питань та хвилювань
Щоб скласти іспит, потрібно отримати до нього допуск (Schein). Критерії можуть бути різні, наприклад, такі: 50% балів за домашні завдання, 50% за аудиторні вправи і два рази пояснити рішення у дошки. Сюди ще може додасться презентація, курсовий проект та інше. Вимоги для всіх однакові, і для тих хто ходив на кожен семінар та лекцію та для тих хто прийшов лише раз. В Німецьких ВНЗ приходять вчитися, а не ледарювати. Але завжди знайдуться ті, хто к іспитам починає готуватися за декілька днів. Про «Будь ласка, поставте три» можна назавжди забути. Якщо студент не набирає достатньо балів, його не допускають до іспитів, і курс доведеться проходити ще раз.
Крім того, в університетах і інших типах ВНЗ діє так звана ECTS: European Credit Transfer System (англ.) – система перекладу і оцінки балів («кредитів», або credit points), єдина по всій Європі. Завдяки цій системі в німецькому університеті вам будуть зараховані дисципліни і іспити, здані за час вашого навчання в будь-якому іншому ВНЗ Європи. Один навчальний рік відповідає 60 ECTS-кредитів, що становить близько 1500-1800 навчальних годин. Для отримання ступеня бакалавра потрібно набрати від 180 до 240 ECTS-кредитів, майстер зажадає від вас ще 120-150 ECTS-кредитів.
Про списування на іспитах.
Звичайно про списування мови йти не може, але завжди були люди які знаходять засоби. В Німеччині трохи по іншому, після іспиту інші студенти пишуть анонімну записку викладачу, про те що він бачив, немов та людина списувала. Людину, на яку впала підозра, заставляли переписувати свою роботу віч-на-віч з викладачем. Або якщо на іспиті викладач вас помітив, то забирають завдання і іспит вважається не складеним.
Про очікування результатів:
В наших українських ВНЗ майже одразу після іспиту кажуть результат. В деяких університетах потрібно почекати декілька годин, в деяких день-два.
В Німецьких університетах потрібно дуже довго очікувати результатів. Інколи, студенти складають вже наступний іспит, а лише отримують результат попереднього. Там немає залікових книжок, всі оцінки виставляються в електронному виді. Студент може зайти подивитися коли наступний іспит, коли лекції, які оцінки у нього стоять.
Головна різниця між українськими та німецькими ВНЗ полягає в практичних заняттях. В німецьких університетах кожну теорію закріплюють практикою. Заохочують студентів робити щось нове, показують для чого саме їм знадобляться знання. Що це може бути за практика? Все що завгодно, студенти можуть конструювати щось з LEGO, можуть відвідувати заводи, лікарні, виконувати завдання на інтерактивній дошці, надавати першу допомогу завдяки новим фантомам, пізнавати гістологічні препарати за допомогою комп’ютерів, викладачі запрошують на семінари своїх випускників для передачі досвіду. Тому що для університетів Німеччини головне випустити професіоналів свого діла.
Підводячи висновки можу сказати, що навчання в ВНЗ Німеччині буде більш захопливим та цікавим, але дуже складним та потребує самопідготовки, посидючості та дійсно навчання. Звичайно, є різні люди, які сподіваються на удачу, мало вчаться та складають все в останній момент де б вони не були. Але Європейські університети націлені на серйозне навчання майбутніх спеціалістів.